Кредо театралізованого гуртка:

«Театральна вистава розкриває перед дитиною

весь світ засобами мудрої та вічної казки,

розвиває творчі здібності особистості,

а найголовніше, виховує справжню людину».

С. Русова

Завдяки ритмічній гімнастиці діти позбавляються незграбності, надмірної сором’язливості, виправляють поставу, розвивають м’язи, інші рухаючі якості, які допомагають успішно оволодіти іншими видами діяльності дошкільника, тому керівник театралізованого  гуртка Чорней.Н.І.  перед практичною  роботою з дітьми використовує гімнастичні вправи.

Планування гурткової роботи 

Перша молодша група 

Друга молодша група

Сетедня група

Старша група

Які умови слід створити для оптимального розвитку творчих здібностей дітей?

Однозначної відповіді на це питання психологи не дали. Тому проблема залишається актуальною до  нинішнього дня. Існують різні підходи і рекомендації. Так, наприклад, американський психолог Дж. Сміт написав на цю тему книгу, яка особливо яскраво відображає типовий підхід до навчання творчості.

Навчання творчості, на думку Дж. Сміта, стане можливим, якщо будуть створені такі основні умови:

1.Умови фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості й можливості в будь-яку хвилину діяти з ними.

2.Умови соціально-економічні, за яких дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримають негативну оцінку з боку дорослих.

З.Психологічні умови, зміст яких полягає в тому, що у дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості й свободи за рахунок підтримки дорослими її творчих починань.

Але роль дорослого у цьому процесі не обмежується лише створенням умов. Вона полягає ще й у тому, щоб активно допомагати малюкові в розвитку його творчих здібностей.

1. Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до якої вона могла б повертатися.

2. Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.

3. Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання й ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються дикими  абсурдними.

4. Давайте дитині можливість побути одному і дозволяйте, якщо вона того хоче, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати творчість.

5. Допомагайте дитині вчитися будувати її систему вартостей, не обов'язково засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями. Таким чином, її саму, в свою чергу будуть цінувати інші.

6. Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих).

7. Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб виражати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим.

8. Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критикувати перші спроби - якими б невдалими вони не були. Ставтеся до них з теплом: малюк прагне творити не лише для себе, але й для тих, кого любить.

9. Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення.

Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку

ВИДИ НАСТІЛЬНОГО ТЕАТРУ

ТЕАТР ЯЄЦЬ

Щоб створити ляльку для настільного театру яєць, треба, насамперед, підготувати робочу основу. Сире яйце слід проколоти з обох боків голкою, потім через тоненьку трубочку, дмухаючи, видалити вміст, добре промити водою і просушити. Далі закріпити на конусі форми ниточку чи гумку і дрібними деталями оздобити ляльку. Основою театру яєць може стати коробка з вирізаним широким боком, а зверху на тоненьких дерев'яних планочках закріплюються іграшки. На внутрішньому широкому боці розміщується  декорація до казки.

ТЕАТР СМУЖОК

Атрибути для театру смужок виготовляються із різно кольорових смужок картону чи кольорового паперу, наклеєного на цупку основу. Із смужок різної величини скручуємо кільця, потім скріплюємо їх залежно від форми фігури: менше до більшого, менше на більше. З маленьких шматочків вирізаємо вушка, вусики, хвостики, оченята і розміщуємо їх на коробках. Так з'являється кумедне рожеве поросятко чи прудка мишка.

ТЕАТР ШИШОК

Звичайна соснова чи ялинкова шишка може перетворитися на чудову ляльку. Для виготовлення іграшок настільного театру краще використовувати соснові чи кедрові шишки: вони об'ємніші і більш стійкі. Щоб "оживити" іграшку, треба з'єднати більшу шишку з меншою, причому тулуб - це вертикально розміщена шишка (кінчиком донизу), а голівка - горизонтально (кінчиком вбік). Для ніжок і лапок краще використати дріт чи трубочки для коктейлю, за основу слугуватимуть кришечки з поліетиленових пляшок, шапочки жолудів чи розрізані навпіл каштани. За таким принципом можна створити театр жолудів, театр каштанів.

ТЕАТР МУШЕЛЬ

Складнішим для виготовлення, але не менш цікавим для гри є театр мушель. Оскільки матеріал для цього виду настільного театру досить ламкий, то вихователеві слід провести попередню роботу про поводження з такими іграшками. Щоб з'явилася лялька, слід посортувати мушлі за розміром (непоганим матеріалом слугують і морські, і річкові мушлі), з'єднати половинки клеєм і знову посортувати об'ємні деталі на більші і менші. Тепер з'єднати голівки з тулубом, прикріпити до основ лапки (окремі мушлі), акварельними фарбами розмалювати мордочки, вушка, лапки, і ляльки готові.

ТЕАТР КВІТІВ

Незвичним і оригінальним є театр квітів, що виготовляється із штучних квітів та зелені. На серцевинку чи бутон квітки прикріплюються оченята, ротик, носик, до листочків прив'язується цупка нитка чи тоненький дріт. Коли натягують і пускають нитку, листочки починають рухатися. Таким чином, коли актор промовляє слова персонажа, квітка "оживає".

ТЕАТР ОВОЧІВ

Цікавим моментом на осінньому святі буде театр овочів. Різноманітними деталями оздоблюються кабачок, гарбуз, кавун, баклажан, перець тощо. Неперевершеними фантазерами є батьки. Тож, залучивши батьків до участі у виставці персонажів із овочів, можна отримати оригінальні атрибути настільного театру овочів. Оскільки такі іграшки не зможуть довго зберігатися, то можна виготовити театр овочів із пап'ємаше. Ґудзики стануть оченятами, нитки – волоссям чи бородою, намистинки – ротиком, а решту деталей можна домалювати фарбами.

ТЕАТР ТОПОТУНЧИКІВ

Щоб виготовити іграшку-топотунчика, треба намалювати на картоні людину чи звіра, але ніжки і нижні лапки малювати не треба. Зображення вирізати. Кріпиться фігурка до внутрішньої долоні за допомогою тоненької гумки. На великий та вказівний пальці одягаються ніжки (наперстки чи корки з-під одеколону, обклеєні тканиною чи кольоровим папером). Така іграшка може "ходити", "бігати", "танцювати" на столі, при цьому її ніжки тупотять. Діти старшої групи зможуть виготовити ці іграшки самостійно. Футляром для збереження іграшок може слугувати коробка з-під торта або цукерок. Коли її оздобити малюнками, вона приваблюватиме малят, викликатиме інтерес до самостійної гри.

ПАЛЬЧИКОВИЙ ТЕАТР

Цей вид театру особливо доречний тоді, коли треба показати відразу кілька персонажів, як у казках "Колобок", "Ріпка". Оперування зодягненою на палець лялькою доступне вже молодшим дошкільникам. Дитина згинає пальці і промовляє слова героїв, рухаючи одним або кількома пальцями відразу. Можна при цьому використовувати ширму, а можна вільно рухатися по кімнаті. Найпростіші атрибути – це паперові ляльки, приклеєні до картонних кілець розміром з палець. За персонажів також правитимуть тенісні кульки, коробочки з-під ліків, футляри кіндер-сюрпризу.

ТЕАТР КАРТИНОК

Дошкільники дуже люблять розглядати малюнки в книжках. А якщо показати ці малюнки в русі, це дасть дітям ще більше задоволення. Обравши будь-яку казку, вихователь розкладає картинки на столі зображенням донизу або виставляє за ширму. Декорації можна закріпити на котушках, вони стійко тримаються і легко маніпулюються. Картинку-персонаж слід виводити плавно; коли озвучується герой, необхідно зробити рухи вперед, вбік. Поруху персонажа діти визначають, який саме герой заразговорить. Головна умова – картинки повинні бути яскравими, намальовані у певному стилі.

ТЕАТР НА ОЛІВЦЯХ

Для цього виду театру знадобляться звичайні олівці, що слугуватимуть основою для маніпулювання персонажем. До однієї сторони олівця кріпиться сірникова коробочка, на якій зображені герої казок. Можна також на олівці закріпити ляльки пальчикового театру. Такі іграшки легко тримати у руках, водночас рухати двома героями. Ширмою слугує спинка звичайного дитячого стільчика, розгорнута книга і навіть плече. Таким театром дитина може бавитися самостійно чи демонструвати виставу друзям.

ТЕАТР ІГРАШОК

Цікаві сцени можна розіграти, використовуючи звичайні іграшки. Інтерес викликає у малят іграшкова родина: заєць-тато, зайчиха-мама, зайченя-син, сімейство їжачків. Вихователь сідає за стіл, діти розміщуються півколом. Праворуч і ліворуч від вихователя стоять стільці з іграшками, діти їх не бачать. Не маскуючи рук, вихователь бере іграшку, рухає нею по столу і говорить за персонажа. Вся увага дітей зосереджується на іграшці, з якою вони нещодавно бавилися, а зараз вона є актором. Іграшку виводять із/за столу, збоку, під час виходу доводять до краю стола і швидко опускають донизу. Усі іграшки повинні знаходитися так, щоб діти їх не бачили. Щоб показати, що лялька йде, слід повільно пересувати її поверхнею; якщо лялька біжить, то рухати треба швидко. Якщо зайчик плаче, то він оченята закриває лапками, змерз – труситься, вітається – підіймає лапу. Мета таких показів – внести різноманітність у гру дітей, зробити іграшку цікавою.

КУЛАЧКОВИЙ ТЕАТР

Персонажі кулачкового театру виготовляються за принципом пальчикового театру. Для голівки можна пристосувати будь-яку паперову коробку (кубічну, конусну, циліндричну), лише якби помістився дитячий кулачок. До основи прикріплюються допоміжні деталі, вирізані із будь-якого матеріалу. Якщо на місці ротика вирізати отвір, то, поворушивши біля нього зсередини пальчиком, можна створити ефект ляльки, що говорить.

ТЕАТР РУКАВИЧОК

Для виготовлення оригінальних іграшок лялькового театру знадобляться старі дитячі рукавички з одним чи п'ятьма пальчиками. Так, удягнута на руку рукавичка з одним пальцем може зображувати голову, де палець, нещільно набитий ватою чи поролоном, слугуватиме носом, за очі правитимуть різнокольорові ґудзики, рот можна вишити червоними нитками, волосся робиться з грубої вовняної чи синтетичної пряжі, на вуха підуть пальці з інших рукавичок. Можна перетворити рукавичку й у цілісну фігуру звірятка або птаха – тоді її палець, вдягнутий на великий палець руки, стане рухливим хвостиком. Рукавичкою з п'ятьма пальцями можна показати зайчика. Кумедною вийде голівка, якщо всередину вивернути зайві пальці. Ті, що потрібно для відтворення певного образу, набиваються ватою або ж вони трохи звисають. Саму ж рукавичку/голівку дитина вдягає на кулачок. Якщо іграшки-рукавички одягнути на пляшечки, то вони легко слугують персонажами настільного театру.

ТЕАТР ЛОЖОК

Техніка виготовлення ляльок із ложок проста. На опуклому боці великої дерев'яної, пластикової чи металевої ложки слід наклеїти зображення мордочки звірятка чи обличчя персонажа-людини або намалювати їх акварельними фарбами (акварельний малюнок обов'язково слід вкрити шаром лаку). Вуха, волосся та деякі деталі тулуба можна зобразити відразу, а можна й виготовити їх окремо і приклеїти до ложки. Прямокутник барвистої тканини зшити з боків, одягнути на ложку йстягнути ниткою на шиї ляльки.

ФЛАНЕЛЕГРАФ

Специфіка фланелеграфа полягає в тім, що на ньому можна продемонструвати не кожен твір, оскільки самі по собі картинки – статичні і здебільшого лише ілюструють розповідь вихователя. Тому не слід добирати твори, де рух персонажів має важливе значення. Масштаб на фланелеграфі – річ умовна. Будинок чи дерево можуть бути меншими за людську постать, але слід дотримуватися таких правил: не можна розташовувати картинки-персонажі обличчям до краю дошки, перед ними обов'язково має бути простір; не слід розміщувати картинки на одній половині дошки; малюнки мають бути виразними, барвистими і стилістично єдиними, виконані в одній манері. Цікавою формою виготовлення картинок є дитячі малюнки. Стіл із фланелеграфом ставлять навпроти вікна, щоб світло падало на дошку. Перед показом картинки розкладають на столі в порядку їх демонстрування

лицем вниз і нумерують.

ТЕАТР МАСОК

Маски, що одягаються на лице, можуть бути і самостійними іграшками настільного театру. Можна також виготовити власноруч площинні і об'ємні маски із підручних матеріалів. Набори масок можуть бути до конкретного твору або довільними (маски звірят чи людей). Для показу площинних масок можна використати фланелеграф чи магнітну дошку, а для об'ємних стійкою основою стануть поліетиленові пляшки чи спортивні кеглі.

         ТЕАТР ТІНЕЙ

Дійовими особами цього виду театру можуть бути як актори, так і силуети героїв, виготовлені з різного матеріалу. Для вистави тіньового театру виготовляється ширма, обтягнута світлою прозорою тканиною. За екраном закріплюється яскраве світло: електролампа, свічка, ліхтарик або виставляється навпроти вікна чи сонячних променів.Знизу плоскої фігури закріплюється паличка, за допомогою якої здійснюється рух персонажів.

ТЕАТР БАНОЧОК, ПЛЯШЕЧОК

Виготовляти такі іграшки неважко. Основою для майбутньої ляльки слугують баночки та пляшечки з-під продуктів харчування, парфумів, шампунів тощо. Баночки обклеюються кольоровим папером чи тканиною. До кришечки прикріплюються нитки пряжі, підрізаються, і зачіска ляльки готова. Очі можна зробити з ґудзиків, обрізків паперу чи тканини. Пляшка з/під солодкого напою може стати гарною основою для ляльки кулачкового чи настільного театру. Низ пляшки відрізається, щоб можна було засунути руку. На кришечку одягається голова персонажа, пляшка обшивається тканиною. Мордочка оздоблюється дрібними деталями: намистинками, ґудзиками, стрічками.

ТЕАТР МАРІОНЕТОК

Основною деталлю, що приводить у рух ляльку-маронетку, є ваги, вони бувають вертикальні і горизонтальні, за формою нагадують хрестовинки з перетинками. Їх легко виготовити з дерев'яних брусочків, лінійок. У рух ляльку приводять тримаючи за середину вагів і нахиляючи їх вгору – вниз, ліворуч – праворуч. Важливою деталлю є довжина нитки. Слід враховувати, де буде демонструватися лялька: на підлозі чи містку. Частинами ляльки можуть бути різноманітні матеріали: пластикові баночки, пляшечки, кільця башточок, кульки тенісні або з пінопласту.

ТЕАТР ПЕТРУШОК

Ляльки-петрушки відрізняються від звичайних тим, що у них немає тулуба. Його замінює сорочка/рука/вичка, яка одягається на руку. Щоб лялька ожила, треба одягти її на хрестовинку, утворену вказівним, середнім та великим пальцями руки. Для пошиття такої ляльки має бути спеціальна викрійка, а можна й використовувати ляльки, виготовлені у серійному виробництві. Цей вид театру потребує підготовки. Слід провести кілька занять із дітьми з розучування елементарних рухових вправ: лялька тре себе лапками по мордочці, об/ німає вихователя, гладить його по голівці, притуляється до щоки, цілує... Сценою театру петрушок має бути ширма. На ній встановлюються декорації, відбувається дія спектаклю.

ТЕАТР ОРІГАМІ

Папір - це доступний та універсальний матеріал для виготовлення різноманітних поробок. Орігамі приваблює дітей тим, що вони самі мають можливість створювати іграшки. Прийомами згинання та вирізання має володіти, насамперед, вихователь. Виготовлення іграшок-орігамі потребує певної підготовки і уміння. Та на сьогодні є достатня кількість літератури з цієї теми. Тож створити театр можна з будь-якими персонажами, виготовленими власноруч. Cаме цей вид настільного театру надиха дітей на створення нових сюжетів, оскільки не до кожної казки можна виготовити усіх героїв за технікою орігамі. Великий інтерес викликає у дітей самостійне виготовлення ляльок-орігамі.

ВЕЛИКА ЛЯЛЬКА З КЛАПТИКІВ

Чудовою акторкою може стати лялька, пошита із старого одягу та клаптиків. Керувати нею треба відразу кільком дітлахам. Руки одного рухають голову, другого – маніпулюють лівою ногою і рукою, третього - правою рукою і ногою, або один керує ногами ляльки, інший- руками. Така лялька легко танцює, повертається, сідає, вправно розмахує руками. Веселий номер із цією "артисткою" покращить настрій глядачам будь/якого концерту.

ДРАМАТИЗАЦІЯ

Драматизація в навчально-виховному процесі дошкільного закладу включає інсценівку казок, пісень, прозових та поетичних творів. Конкретні вчинки персонажів, короткі діалоги дають змогу залучати до драматизації багато дітей. У щоденній ігровій діяльності дошкільників часто з'являються сюжети, події, описані у почутих оповіданнях і казках. Такі ігри виникають стихійно з ініціативи самих дітей. Слова та дії не заучуються заздалегідь. У цих іграх найвільніше розвивається творча активність дітей, що обумовлює успіх подальшого формування творчої індивідуальності. Заохочуючи дітей до ігор за сюжетами літературних творів, педагог розвиває їх пам'ять, мислення, стимулює творчу уяву, дарує радість спілкування з улюбленими героями казок та оповідань, вчить доброти, чуйності. Але всього цього можна досягти не шляхом вказівок, а тільки в тісній співдружності дорослого та дітей. Вихователь може лише тоді дати поштовх для розвитку здібностей дітей, коли стане цікавим партнером у іграх.

Працюючи над підготовкою вистави, діти разом із керівником театралізованого гуртка  можуть вихотовляти необхідні атрибути до костюмів : шапочки, маски, різноманітні аксесуари ( віяла,комірці, пояси тощо). Це активізує творчі здібності дітей,підвищує інтерес до вистави.

ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОСТІ

Перша фаза - сенсибіліаційна (3 - 4,5 роки)

Дитині мають бути забезпечені належні умови для встановлення достатнього контакту з довкіллям, а також для нагромадження інформації про світ (тут важливо стежити за наявністю в неї активного пізнавального інтересу, а в разі його спаду чи відсутності слід негайно скоригувати освітню роботу).

Друга фаза - сатураційна (4,5 -5- 6років)

У дитини, перенасиченої продуктами активної взаємодії з довкіллям, спостерігаються помітне зниження відповідного прагнення і пов'язаної з ним пізнавальної активності, а також певне зацікавлення лише окремими видами діяльності. Головне - вчасно помітити появу вибірковості в пізнавальних інтересах, позаяк згодом вони можуть завуалюватися й узагалі зникнути.

Третя фаза - орієнтаційна (6 - 7років)

У цей час важливо створити належні умови для занять дитини тим видом діяльності, до якої у неї зберігається пізнавальний інтерес.

СИСТЕМА РОБОТИ ЗІ ЗДІБНИМИ ТА ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Перший етап - "Пошукова робота"

1. Спостереження за вихованцями.

2.Психолого-педагогічна діагностика здібностей кожної дитини.

3.Прогнозування домінантного розвитку певних здібностей дитини.

4.Створення банку даних про нахили та здібності дітей групи (закладу).

Другий етап - "Вирощування талантів"

1. Організація спеціалізованих занять з дітьми у підгрупах.

2. Організація різних видів діяльності з дітьми у підгрупах.

3.Робота за індивідуальними програмами розвитку здібностей дітей.

4.Залучення батьків до цілеспрямованого розвитку певних здібностей дитини.

 Третій етап - "Підтримка талантів

1.Організація участі дітей у виставках, концертах, змаганнях.

2.Інформування громадськості про здобутки дітей через ЗМІ.

3.Пошук спонсорів для подальшого розвитку здібностей дитини.

4.Співпраця з майбутнім учителем дитини (дітей).

Усі діти - обдаровані в тій чи іншій галузі мистецтва.

Бездарні діти - результат поганого виховання.

Павло Антокольський

Стрижневим завданням дошкільного виховання є виявлення і розвиток творчих здібностей дитини. Одним із найдоступніших, захопливих і дієвих засобів розвитку творчості малюків є театральна діяльність, оскільки вона сприяє їх естетичному вихованню, розвиває самостійність, мислення, пізнавальні інтереси, збагачує мовлення, акумулює життєвий досвід, позитивно впливає на емоційну сферу, надає можливість для самовираження.

Головними умовами досягнення позитивних результатів театральної діяльності дошкільників є системність, послідовність та поступове ускладнення. Театральна діяльність має бути залученою у навчально-виховний процес як органічна частина, бо театр для дошкільника – це насамперед гра, яка збуджує, зацікавлює, активізує.

Для педагогічного колективу дошкільного навчального закладу с. Черепківці театральна діяльність дошкільників займає провідне місце у навчально - виховного процесі. Запорукою успішної роботи є творчість керівника театрального гуртка.

Основа роботи – планування, що включає щоденні навчальні заняття з елементами театральної діяльності; щотижневу роботу гуртка "Попелюшка"; консультації для батьків (протягом року).

На навчальних заняттях режисером усіх дійств є керівник гуртка. У першій молодшій групі при ознайомленні з казкою "Курочка Ряба" за допомогою театру яєць вихователь розповідає казку і дає можливість малюкам епізодично бути акторами, зображуючи дії казкових героїв.

У середній групі після повторного прослуховування різних оповідання діти інсценізують прочитане, демонструючи свою акторську гру.

Оскільки усі діти не можуть брати участі у театральних моментах на заняттях, друга половина дня, а особливо гурткова робота, є шансом для кожного з них стати і актором, і режисером. Планування театрального гуртка включає: інсценізацію знайомих програмових творів, почутих удома чи побачених на телеекрані, складених самостійно; вправляння у акторській майстерності; використання різних видів настільного театру; участь у драматизаціях та перегляд вистав (зокрема, гастрольних); застосування скринь для ряження.

У багатьох слово "театр" асоціюється із чималими фінансовими витратами. Та іграшка, що народилася на дитячих очах, тим паче із непотрібних речей, не поступається стандартній чужоземній ляльці. Так, основою для атрибутів настільних театрів є кольоровий картон, клаптики тканин, рукавички, ложки, пляшечки з під напоївта парфумів, шишки, мушлі... Для зручності використання театри мають назвиза матеріалами, що є основою їх виготовлення: театр яєць, театр овочів, театр квітів, театр смужок тощо.

Першими видами настільного театру, з якими знайомляться малюки першої молодшої групи, є театри яєць та смужок. Ці атрибути досить ламкі, тож після грубого поводження чи навмисне застосованої сили дитина може пошкодити іграшку. Звичайно, це засмучує малого невдаху, але, водночас, виховує бережливе ставлення до іграшки.

Вихованці першої молодшої групи залучаються до висловлювань, звуконаслідування; показують окремі дії; беруть участь в інсценуванні казок та оповідань; супроводжують дії ляльки пісенькою; знайомляться з такими видами настільного театру, як театр яєць, театр смужок, театр іграшок, театр квітів, театр на олівцях, фланелеграф.

Діти четвертого року життя виразно читають вірші; мімікою і жестами пердають емоції; імпровізують танцювальні рухи; мають навички водіння пальчиковою лялькою; володіють голосовими прийомами; знайомі з такими видами настільного театру, як театр мушель, театр шишок, театр овочів, театр топотунчиків, пальчиковий театр, театр картинок.

Діти п'ятого року життя мають уміти охарактеризувати настрій героїв; емоційно відображати текст; уміти маніпулювати персонажами відповідних театрів; брати участь у виготовленні атрибутів до вистав; самостійно складати казки; взаємодіяти з партнерами по грі; практично вправлятися з такими видами настільного театру: кулачковий театр, театр рукавичок, театр ложок, театр масок, театр орігамі.

Діти шостого року життя володіють діалогічним і монологічним мовленням; маніпулюють ляльками пропонованих видів театру; виготовляють атрибути до вистав; уміють рухатися по сцені; віднаходять виражальні засоби для створення образу; ознайомлені з такими видами театру: театр баночок, театр пляшечок, театр маріонеток, театр петрушок, театр тіней, театр великих ляльок із клаптиків.

Форми театральної діяльності поділяються на активну і пасивну. Дітям подобається бути і акторами, і глядачами.

У кожного театрального гуртка має бути своя  костюмерна. Театральний гурток Черепковецького ДНЗ  гордиться своїм надабнння костюмів казкових героїв. Котик, лисичка, вовчик. ведмедик, зайчик, півник, мишка, бджілка та багато інших, а різноманіття  сукнонь для принцес задовільнить смак нвіть найвибагливішої маленької красуні.

ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

(Методичні рекомендації)

Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м'язів рук. Рухи рук тісно пов'язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв'язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.

Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов'язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.

Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам'ять, увага, зв'язне мовлення.

Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.

З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов'язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад "Сорока"), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав'язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.

Пам'ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.

Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:

• ·         Розминати пальцями пластилін, глину.
• ·        Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.
• ·        Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
• ·        Стискати та розтискати кулачки.
• ·        Робити м'які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.
• ·        Двома пальцями руки (вказівним та середнім) "ходити" по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
• ·        Показувати окремо тільки по одному пальчику.
• ·        Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
• ·        Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
• ·        Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
• ·        Нанизувати великі ґудзики на нитку.
• ·        Зав'язувати вузлики на мотузці.
• ·        Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
• ·        Закручувати шурупи, гайки.
• ·        Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
• ·        Складання матрьошок.
• ·        Малювання у повітрі.
• ·         Ігри з піском, водою.
• ·        Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
• ·        Різати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. "Пальчикові ігри" начебто відтворюють реальність навколишнього світу - предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході "пальчикових ігор" діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

"Пальчикові ігри" - це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях "праворуч", "ліворуч", "вгору", "вниз" і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м'язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Театралізована діяльність дошкільників

У розмаїтті засобів впливу на формування особистості дитини дошкільного віку важливе місце посідає театр. Це особливий - синтетичний вид мистецтва, який органічно поєднує в собі художнє слово, драматичну дію, поетику, живопис, музику та літературу. Він допомагає дитині глибше пізнати себе, внутрішній світ, спонукає її до самовдосконалення, викликаючи естетичні почуття та емоції в ходжі театралізованого дійства.

Театралізована діяльність у дошкільному віці - один із найефективніших засобів педагогічного впливу на розвиток особистості дитини. За Л.С. Виготським "акторська праця є своєрідною творчістю психофізіологічних станів людини " . Вона сприяє розвитку у дошкільнят фантазії, виникнення у їхній уяві яскравих образів літературних героїв, казкових персонажів. Крім того, малюки вдаються до виразного втілення психологічних особливостей персонажів, самостійно добирають для них засоби мовленнєвої( інтонації) та зовнішньої виразності ( виразні рухи: рук -жести, обличчя - міміка, всього тіла - пантоміміка). Якщо створити умови для її розвитку , в дитини неодмінно відкриються здібності, закладені в ній природою.

Педагоги нашого дошкільного закладу вбачають своє завдання в тому, щоб виявити ці перші здібності і на цьому тлі створити умови для повноцінного розвитку особистості. Так вже з раннього віку ми залучаємо дітей до театральної діяльності, починаючи із фланелеграфа, театральних та настільних ігор. Для старших дошкільнят - ігри-драматизації та імпровізації (розігрування сюжету без попередньої підготовки). Традиційно використовуємо в роботі з дітьми різні види театрів: настільний, тіньовий, пальчиковий, ляльковий.

Ознайомлюємо дошкільнят із призначенням та історією театру, з творчістю акторів. Оновлюючи навчально-виховний процес, постійно відшуковуються нові форми та методи організації театралізованої діяльності.